Декларація про державний суверенітет України це політико-правовий документ, у якому проголошений державний суверенітет України, самостійність, повнота і неподільність влади в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх відносинах.
Першою серед радянських республік Декларацію про державний суверенітет прийняла Естонія (листопад 1988 року), проте парламенти більшості радянських республік, зокрема й України, засудили цей акт. Згодом ідея створення суверенної Української держави була проголошена головною метою діяльності Народного руху України. Під тиском демократичних процесів уже лютневий 1990 Пленум ЦК КПУ прийняв постанову про розробку проекту закону про економічну незалежність України. Через місяць – на березневому пленумі ЦК КПУ – була прийнята резолюція про політичний та економічний суверенітет України.
На перебіг подій у сесійній залі суттєво вплинули такі чинники: масштабний страйк в липні 1990р., учасники якого вимагали негайного прийняття Декларації; хвиля мітингів під стінами українського парламенту, що підтримували позицію демократичних депутатів. За цих обставин 16 липня 1990 ВР УРСР прийняла Декларацію про державний суверенітет. З 385 присутніх на засіданні депутатів «за» проголосувала абсолютна більшість – 355 осіб; «проти» – 4 ; не взяли участі – 26 (18 з них невдовзі звернулися до секретаріату сесії і попросили зарахувати їх голоси «за»).
Відтоді в літописі нашої держави розпочалася нова сторінка, новий відлік часу - епоха утвердження України як самостійної та незалежної країни.
Прийняття Декларації стало першим кроком до відновлення історичної справедливості, відродження української державності як ідеї соборності українського народу та його земель. Цей документ відкрив новий етап в історії нашого народу, проголосивши основні політичні, економічні, соціальні цілі, довгострокові перспективи розвитку Української держави. Вона стала тією цінністю, яка об’єднала суспільство у непростий час визначення свого майбутнього в серпневі дні 1991 року. Саме спираючись на Декларацію, було прийнято Акт про державну незалежність 24 серпня 1991 року, який разом з державним суверенітетом був підтверджений волевиявленням народу на Всеукраїнському референдумі в грудні того ж року.
Декларація заклала юридичні основи для розгортання державотворчого процесу. Декларацією проголошено самовизначення української нації, народовладдя, принцип поділу державної влади на законодавчу, виконавчу і судову, територіальну цілісність України в межах наявних кордонів, економічну самостійність, виключне право народу України на володіння, користування і розпорядження національним багатством України, захист усіх форм власності в державі, гарантії екологічної безпеки і культурного розвитку. Ці базові положення лягли в основу законодавчих актів державного значення – Конституції та законів України.
Цим документом декларується також право держави на власні Збройні сили, внутрішні війська та органи державної безпеки. Україна урочисто проголосила про свій намір стати в майбутньому постійно нейтральною державою, яка не бере участі у військових блоках і дотримується трьох неядерних принципів: не застосовувати, не виробляти і не набувати ядерної зброї.
Декларація заклала підвалини правової держави, стала юридичною базою для реформування та модернізації українського законодавства і державних структур, на тривалий час визначила напрям суспільного розвитку республіки, стала своєрідною програмою, у якій визначалися основні принципи та пріоритетні цілі майбутнього розвитку державного процесу.
1990 рік ввійшов в історію як рік надзвичайного патріотичного піднесення і гордості, вершина національно-визвольного руху. В цей час в багатьох населених пунктах України піднімали український прапор, насипали символічні могили січовим стрільцям.
Невдовзі Україна святкуватиме 19 річницю незалежності. Акт проголошення незалежності України сконцентрував в собі роки і століття сподівань, невтомного національного й державотворчого поступу нашого народу. І на цьому довгому та бурхливому історичному шляху Декларація про державний суверенітет стала однією з головних подій в сучасній історії України, наблизивши до здійснення споконвічну мрію українського народу про свободу та незалежність.
Першою серед радянських республік Декларацію про державний суверенітет прийняла Естонія (листопад 1988 року), проте парламенти більшості радянських республік, зокрема й України, засудили цей акт. Згодом ідея створення суверенної Української держави була проголошена головною метою діяльності Народного руху України. Під тиском демократичних процесів уже лютневий 1990 Пленум ЦК КПУ прийняв постанову про розробку проекту закону про економічну незалежність України. Через місяць – на березневому пленумі ЦК КПУ – була прийнята резолюція про політичний та економічний суверенітет України.
На перебіг подій у сесійній залі суттєво вплинули такі чинники: масштабний страйк в липні 1990р., учасники якого вимагали негайного прийняття Декларації; хвиля мітингів під стінами українського парламенту, що підтримували позицію демократичних депутатів. За цих обставин 16 липня 1990 ВР УРСР прийняла Декларацію про державний суверенітет. З 385 присутніх на засіданні депутатів «за» проголосувала абсолютна більшість – 355 осіб; «проти» – 4 ; не взяли участі – 26 (18 з них невдовзі звернулися до секретаріату сесії і попросили зарахувати їх голоси «за»).
Відтоді в літописі нашої держави розпочалася нова сторінка, новий відлік часу - епоха утвердження України як самостійної та незалежної країни.
Прийняття Декларації стало першим кроком до відновлення історичної справедливості, відродження української державності як ідеї соборності українського народу та його земель. Цей документ відкрив новий етап в історії нашого народу, проголосивши основні політичні, економічні, соціальні цілі, довгострокові перспективи розвитку Української держави. Вона стала тією цінністю, яка об’єднала суспільство у непростий час визначення свого майбутнього в серпневі дні 1991 року. Саме спираючись на Декларацію, було прийнято Акт про державну незалежність 24 серпня 1991 року, який разом з державним суверенітетом був підтверджений волевиявленням народу на Всеукраїнському референдумі в грудні того ж року.
Декларація заклала юридичні основи для розгортання державотворчого процесу. Декларацією проголошено самовизначення української нації, народовладдя, принцип поділу державної влади на законодавчу, виконавчу і судову, територіальну цілісність України в межах наявних кордонів, економічну самостійність, виключне право народу України на володіння, користування і розпорядження національним багатством України, захист усіх форм власності в державі, гарантії екологічної безпеки і культурного розвитку. Ці базові положення лягли в основу законодавчих актів державного значення – Конституції та законів України.
Цим документом декларується також право держави на власні Збройні сили, внутрішні війська та органи державної безпеки. Україна урочисто проголосила про свій намір стати в майбутньому постійно нейтральною державою, яка не бере участі у військових блоках і дотримується трьох неядерних принципів: не застосовувати, не виробляти і не набувати ядерної зброї.
Декларація заклала підвалини правової держави, стала юридичною базою для реформування та модернізації українського законодавства і державних структур, на тривалий час визначила напрям суспільного розвитку республіки, стала своєрідною програмою, у якій визначалися основні принципи та пріоритетні цілі майбутнього розвитку державного процесу.
1990 рік ввійшов в історію як рік надзвичайного патріотичного піднесення і гордості, вершина національно-визвольного руху. В цей час в багатьох населених пунктах України піднімали український прапор, насипали символічні могили січовим стрільцям.
Невдовзі Україна святкуватиме 19 річницю незалежності. Акт проголошення незалежності України сконцентрував в собі роки і століття сподівань, невтомного національного й державотворчого поступу нашого народу. І на цьому довгому та бурхливому історичному шляху Декларація про державний суверенітет стала однією з головних подій в сучасній історії України, наблизивши до здійснення споконвічну мрію українського народу про свободу та незалежність.
І як писав наш великий поет Т. Шевченко «у своїй хаті своя правда, і сила, і воля», а тому нам цей дім треба розбудовувати і підтримувати для наступних поколінь, це обов’язок кожного громадянина нашої держави.
Немає коментарів:
Дописати коментар
Примітка: лише член цього блогу може опублікувати коментар.