У дореволюційному періоді (до 1917 року) виконання судових рішень розглядалося як складова частина судової діяльності. За часів радянської влади виконавче провадження було заключною стадією цивільного та арбітражного процесів, що здійснювалася судовими виконавцями. Такий підхід підкріплювався тим, що норми, які регулювали діяльність суду і судових виконавців по виконанню судових рішень та інших правозастосовчих актів, містилися в цивільному процесуальному кодексі. Після набуття у 1991 році Україною незалежності проблемами виконання судових рішень упродовж восьми років продовжувала опікуватися судова влада.
На даний час виконання рішень судів відповідно до Закону України "Про державну виконавчу службу" покладено на органи державної виконавчої служби, які входять до системи органів Міністерства юстиції України.
Указом Президента України від 6 квітня 2011 року N 385/2011 затверджено Положення про Державну виконавчу службу України, відповідно до якого Державна виконавча служба України (ДВС України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра юстиції України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) відповідно до законів.
Серед основних завдань державної виконавчої служби є забезпечення своєчасного, повного і неупередженого виконання рішень у порядку, встановленому законодавством, а також здійснення освітньо - роз'яснювальної роботи з питань виконання рішень з метою створення у громадян чіткої уяви про порядок виконання рішень судів та інших органів.
При порушенні будь-яких конституційних прав чи власних інтересів, фізична або юридична особа звертається до суду, інших державних правозахисних органів, розраховуючи на те, що держава захистить їх від неправомірних дій і допоможе поновити порушені права та законні інтереси.
Проте, захист прав, свобод та інтересів не завершується прийняттям рішення компетентного органу. Після даного юридичного акту наступає процедура виконання прийнятого рішення, і саме на цій стадії основну роль варто віддати державному виконавцю.
В період, коли українська держава, як і все суспільство, продовжує переживати часи вагомих реформ (податкова, пенсійна, адміністративна), важливою у цих процесах є роль державного виконавця, на якого законодавцем покладена функція примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб). Адже базовою основою подальшого розвитку нашої держави залишається європейський вибір, відданість загальновизнаним цінностям, ідеалам свободи та непорушністю права власності.
З кожним роком органи ДВС нашої області все більше коштів спрямовують до Державного бюджету України шляхом збільшення суми виконавчого збору стягнутої державними виконавцями. Зокрема у 2011 році відділами Д В С в Івано-франківській області стягнено 6 028 303 грн., що становить 301,4 % прогнозованого показника.
Отже, якість роботи державної виконавчої служби з кожним роком покращується. В той же час позитивну динаміку стримують проблеми об’єктивного характеру, усунення яких дасть змогу вивести роботу державної виконавчої служби на якісно новий рівень.
Збільшення кількості виконавчих документів, які надходять на виконання до органів державної виконавчої служби спостерігається в нашій області з року в рік. В порівнянні з 2010р. у 2011р. поступило на виконання більше на 29942 виконавчих документів. Велике навантаження на державних виконавців є однією із основних причин значної плинності кадрів. Крім того існують і інші об’єктивні чинники, які ускладнюють своєчасне виконання рішення суду.
Зрозумілою є часто упереджена оцінка громадян до роботи державного виконавця, особливо якщо вони є боржниками. Однак, поряд із значними повноваженнями, які надані чинним законодавством, за оцінками спеціалістів їх часто не достатньо для своєчасного виконання судових та інших рішень, що дає боржникам можливість ухилятися від виконання рішень, затягувати час виконання і навіть погрожувати державному виконавцю. Для прикладу, в європейських країнах особи, які виконують судові рішення перебувають під особливим захистом держави. Зокрема попередниками сучасних судових виконавців у Франції були сержанти, які виконували рішення судів. Замах на них прирівнювалося до образи королівської влади, а правосуддя було безжальним до тих, хто здійснював насильницькі дії або чинив їм опір. Так відповідною постановою проголошувалось: «образа і побої сержанта будуть розглядатися як злочини проти короля, які можуть каратися смертною стратою».
Тому, оцінюючи роль державного виконавця у сучасному, більш правосвідомому, в порівнянні з минулими роками, суспільстві крізь призму примусового виконання рішень, потрібно зазначити про те, що судове рішення вже гарантує здійснення прав сторін, визнаних судом і підтверджених ним обов’язків, а функція реалізації цих гарантій покладена саме на державного виконавця при примусовому виконанні таких рішень. Однак, їх вирішення залежить також від нас самих, нашої правосвідомості, вміння правильно сприймати та реагувати на негативні для нас реалії.
Незважаючи на те, що державний виконавець є «виконавцем» (у прямому значенні цього слова) волі суду чи іншого органу, уповноваженого на прийняття рішення (посадової особи), у суспільстві існує недостатнє розуміння правової природи повноважень державного виконавця.
При цьому знову ж таки слід зауважити, що будь-яке владне рішення без подальшої його реалізації втрачає свою сутність, адже для поновлення порушеного права не завжди достатньо отримати захист юрисдикційних органів у формі владного рішення. Його ще потрібно реалізувати - виконати. Адже невиконання рішень, що ухвалені судами іменем держави, підриває авторитет цієї держави. З цього вбачається також важливість участі державного виконавця у процесі творення правової демократичної держави.
Згідно діючого законодавства виконання рішення боржником у добровільний термін звільняє його від виконавчого збору - 10% від суми стягнення. А тому варто задуматись, чи краще виконати рішення суду чи державного органу в добровільному порядку або продовжувати опір судочинству: сплачувати штрафні санкції, давати під арешти своє майно та вчиняти інші дії, які передбачені Законом України «Про виконавче провадження». Адже ніхто не застрахований від ситуації: сьогодні - боржник, завтра – стягувач.
Начальник відділу примусового
виконання рішень управління
державної виконавчої служби
Головного управління юстиції
в Івано-Франківській області Я.Левкун.
