З нагоди святкування 100 річчя Міжнародного жіночого Дня – 8 березня за ініціативи Надвірнянського районного управління юстиції проведено Тиждень права з 09.03.2011р. по 11.03.2011р.
Протягом Тижня права проведено наступні правоосвітні заходи, а саме:
розроблення методичних рекомендацій для підприємств, установ, організацій про права жінок;
роз»яснення законодавства про права жінки в ЗМІ;
проведення правовиховних тренінгів в ЗОШ м. Надвірна.
Права жінки в Україні
В 80-х роках жiнки з усього свiту започаткували активний мiжнародний рух за права жiнок. Наслiдки цiєї дiяльностi особливо вiдчутнi на мiжнародному рiвнi. Держави вперше в iсторiї виявили пiдтримку захисту прав жiнок i визнали його своїм «високопріоритетним завданням». Однак, незважаючи на багатообiцяючi змiни в мiжнародному правi та практицi, жiнки з усього свiту ще стикаються з повсякденною реальнiстю. Крiм того, їм часто бракує засобiв та знань, необхiдних для використання системи прав людини, для боротьби проти зловживань.Чимало жiнок не знають про жiночий рух або сприймають його як щось абстрактне, що їх не стосується. Хоча активна дiяльнiсть протягом останнього десятилiття зробила права жiнок бiльш окресленими, зараз завдання полягає в тому, щоб зробити їх бiльш досяжними.
Основними причинами привернення уваги до загальнолюдських прав жiнок є :
1) необхiднiсть iнформувати жiнок про те, що вони мають права людини та повиннi їх використовувати;
2) необхiднiсть оприлюднювати випадки порушення прав на пiдставi гендеру та боротися з ними;
3) необхiднiсть сформувати нову практику прав людини, яка повнiстю вирiшуватиме питання загальнолюдських прав жiнок.
Однiєю з ознак правової держави є гендерна рiвнiсть. Держава зобов'язана забезпечувати дотримання прав людини, передбачених мiжнародним законодавством. Яким же є становище жiнок в Українi на сьогоднiшнiй день? Основною проблемою є декларативний характер гендерної рiвностi та формальнiсть прав жiнок. На шляху до встановлення гендерної рiвностi у нашому суспiльствi стоять наступнi чинники: стереотипи масової свiдомостi, якi i досi розглядають жiнку як слабку у порiвняннi з чоловiком; кризова економiчна ситуацiя; пасивнiсть жiночих органiзацiй та окремих жiнок у вiдстоюваннi своїх законних прав та свобод.
В Конституцiї України закрiплений принцип гендерної рiвностi. Стаття 3 Конституцiї закрiплює рiвнiсть чоловiкiв та жiнок в усiх сферах життя. Окрiм даної норми гендерної рiвностi торкаються ст.21, 24, 51. Частина третя ст. 24 Конституцiї України, безпосередньо присвячена подоланню дискримiнацiї стосовно жiнок в Українi та наголошує на тому, що рiвнiсть прав жiнок i чоловiкiв забезпечується: наданням жiнкам рiвних з чоловiками можливостей у громадсько-полiтичнiй та культурнiй дiяльностi, у здобуттi освiти та професiйнiй пiдготовцi, у працi та винагородi за неї i так далi. Але вiдповiдно до законодавства лише жiнкам надається можливiсть поєднувати працю з материнством.
Окрiм цього Україна ратифiкувала Конвенцiю про лiквiдацiю усiх форм дискримiнацiї по вiдношенню до жiнок 1979 року, Конвенцiю №156 про працюючих з сiмейними обов'язками, пiдсумковi документи Всесвiтньої конференцiї з прав людини (Вiдень, 1993 р.), Конвенцiю про лiквiдацiю насильства щодо жiнок, Конвенцiю про громадянськi та полiтичнi права, Конвенцiю про соцiальнi, економiчнi та культурнi права (1976 року).
З розвитком в країнi ринкових вiдносин жiнки, як i всi громадяни отримали можливiсть для вiдкриття власної справи. Доля жiнок в загальнiй кiлькостi пiдприємцiв складає 30%. В основному вони зайнятi в малому та середньому бiзнесi.
Вiдповiдно до Конвенцiї про лiквiдацiю усiх форм дискримiнацiї щодо жiнок дискримiнацiя визначається як «будь-яке розрiзнення, виняток або обмеження за ознакою статi, спрямоване на ослаблення чи зведення нанiвець визнання, використання чи здiйснення жiнками, незалежно вiд їхнього сiмейного стану, на пiдставi рiвноправностi чоловiкiв та жiнок, загальнолюдських прав та фундаментальних свобод у полiтичнiй, культурнiй, громадськiй та будь-якiй iншiй сферi (стаття 1).
Дискримiнацiя жiнок має мiсце в економiчнiй, полiтичнiй, культурних сферах нашого життя, та особливо в повсякденному життi. Однiєю з проблем нашого суспiльства є домашнє насильство. Стаття 1Декларацiї про Лiквiдацiю насильства щодо жiнок 1993 року визначає насильство як «будь-яка дiя насильства за статевою ознакою, що тягне чи може потягнути фiзичну, сексуальну чи психологiчну шкоду чи страждання жiнцi, включаючи спроби подiбних дiй, обмеження чи позбавлення волi, що має мiсце в публiчному чи приватному життi».
Фактично, в Українi до сьогоднiшнього дня немає реабiлiтацiйних центрiв для жінок, які потерпають від домашнього насильства, якi стали нормою для цивiлiзованих країн. Квалiфiкована правова допомога є недоступною для бiльшостi жiнок, якi потрапили в скрутну ситуацiю. Органи внутрiшнiх справ обирають у подiбних ситуацiях тактику «невтручання у побутові конфлiкти». Отже, виникає замкнене коло. Куди звернутися? Було б доцiльним посилити вiдповiдальнiсть за домашнє насильство та привернути увагу органiв внутрiшнiх справ на необхiднiсть вжиття виховних та запобiжних заходiв проти домашнього насильства. Адже, попередити завжди легше, нiж врегулювати.
Отже, змiни у становищi жiнок в Українi можливi лише за умови послiдовної державної гендерної полiтики в данiй сферi.
10 березня 2011 року відбулась V сесія Надвірнянської районної ради.
