7 квітня цього року
Верховна Рада України ухвалила Закон України “Про засади запобігання та
протидії корупції в Україні”, який набирає чинності з 1 липня 2011 р.
Новий Закон змінює
загальнодержавний підхід до розуміння корупції, яке на наш погляд, є більш
прогресивним. Так, корупція — це використання особою, зазначеною в частині
першій статті 4 цього Закону, наданих їй службових повноважень та пов’язаних із
цим можливостей з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття
обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб.
Таке формулювання
поняття “корупції” є ширшим у порівнянні з попереднім визначенням корупції
згідно із Законом України «Про боротьбу з корупцією» і дає підстави для
висновку, що корупційні дії можуть бути скоєні не тільки особами, які
уповноважені на виконання функцій держави, а про охоплення протидією корупції і
в таких сферах суспільних відносин, які раніше були поза увагою держави. У
зв’язку з цим розширено коло суб’єктів відповідальності за корупційні
правопорушення: від Президента України до посадових осіб, які одержують
заробітну плату за рахунок державного чи місцевого бюджету, юридичних осіб та
фізичних осіб (ст.4 Закону). Корупціонером може бути визнана будь-яка особа, що
здійснює владні, організаційно – розпорядчі чи адміністративно – господарські
повноваження на власну користь. Це не тільки державні службовці, а й ті, хто працює в
приватній сфері. Проте все ж таки, не підпадають під дію закону рядові
працівники, які, користуючись наданими їм службовими повноваженнями та
пов’язаними із цим можливостями, можуть реалізувати корисливий інтерес щодо
отримання неправомірної вигоди, зокрема, для прикладу, у сфері освіти й
медицини.
Слід відзначити, що
привертає увагу включення до нового визначення поняття “корупції” такої ознаки,
як прийняття обіцянки/пропозиції неправомірної вигоди.
Новим Законом
розширено перелік суб’єктів, що здійснюють заходи із запобігання та протидії
корупції (ст. 5 Закону). Здійснено їх функціональне розмежування на суб’єктів,
відповідальних за формування, розробку, реалізацію, координацію антикорупційної
політики держави, тих, що здійснюють безпосереднє виявлення, припинення та
розслідування корупційних правопорушень, а також тих, що беруть участь у
запобіганні, виявленні та припиненні корупційних правопорушень.
Відповідно до
положень частини першої статті 3 Закону до суб’єктів, які здійснюють заходи
щодо запобігання і протидії корупції, віднесено Президента України, Верховну
Раду України, а також органи прокуратури України в межах повноважень,
визначених Конституцією України.
До здійснення заходів щодо запобігання і
протидії корупції або участі в них включено органи державної влади в межах
повноважень, визначених законами та іншими виданими на їх основі нормативно –
правовими актами.
Координацію органами
державної влади визначеної Президентом України антикорупційної стратегії та
інформування громадськості про вжиті заходи щодо запобігання і протидії
корупції здійснюватиме спеціально уповноважений орган з питань антикорупційної
політики, який в установленому порядку утворюється Президентом України. Цією
нормою вбачається підпорядкування спеціально уповноваженого органу з питань
антикорупційної політики Президенту, а не Уряду, як це було раніше. Відповідно,
це також передбачає створення нового положення про орган, яке визначить його
повноваження.
Слід звернути увагу
на те, що координацію діяльності правоохоронних органів з питань протидії
корупції здійснюють у межах наданих повноважень, визначених законами,
Генеральний прокурор України та підпорядковані йому прокурори.
Участь у запобіганні,
виявленні, а в установлених законом випадках і у здійсненні заходів щодо
припинення корупційних правопорушень, також беруть: уповноважені підрозділи
органів державної влади; місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого
самоврядування. Для прикладу, в Міністерстві юстиції таким уповноваженим
підрозділом є відділ антикорупційної політики, до основних завдань якого
віднесено запобігання зловживанням та попередження службових правопорушень в
органах юстиції, підприємствах, установах та організаціях, що належать до сфери
управління Міністерства юстиції України, виявлення корупційних ризиків, що
виникають у процесі діяльності органів юстиції та надання рекомендацій щодо їх
усунення тощо. В апараті Державної виконавчої служби – сектор з питань запобігання
корупції, який покликаний проводити профілактичні заходи і саме запобігати
вчиненню корупційних дій. В обласних державних адміністраціях – сектор або
спеціаліст з питань запобігання та протидії корупції.
Також до участі у
запобіганні та здійсненні заходів щодо припинення корупційних правопорушень
включено підприємства, установи, організації незалежно від підпорядкованості та
форми власності, їх посадові особи, а також громадяни, об’єднання громадян за
їх згодою.
Варто відзначити також те, що нове
законодавство покладає обов’язок вживати заходи щодо запобігання та протидії
корупції на посадових і службових осіб органів державної влади, посадових осіб
місцевого самоврядування, юридичних осіб, їх структурних підрозділів. Так,
зазначені суб’єкти у разі виявлення корупційного правопорушення чи одержання
інформації про вчинення такого правопорушення працівниками відповідних органів,
зобов’язані вжити заходів щодо припинення такого правопорушення та негайно
письмово повідомити про його вчинення спеціально уповноваженого суб’єкта у цій
сфері.
Отже, виходячи із
викладеного, вважаємо, що Закон України “Про засади запобігання та протидії
корупції в Україні” в цілому є більш прогресивним ніж попередній Закон України
“Про боротьбу з корупцією” і внесе позитивні зрушення у боротьбі з корупцією.
Важливим для цього є також його сумлінне виконання усіма державними органами,
інститутами громадянського суспільства.
Виходячи із норм нового
антикорупційного законодавства, слід зрозуміти що запобігання та попередження
проявам корупції у всіх сферах надання послуг громадянам стане основою
зменшення корупції в цілому. Спрощення та відкритість у наданні послуг
громадянам – є запорукою зменшення зловживань зі сторони державних службовців
та керівників підприємств, установ, організацій.
